магістр

рідше магі́стер, -тра, ч.

1) У Стародавньому Римі – титул деяких службовців.

2) У Візантії – високий придворний титул.

3) У середні віки – голова духовного або рицарського ордену.

4) У Західній Європі за середньовіччя – викладач гуманітарних наук.

5) У дореволюційній Росії – перший учений ступінь.

6) В деяких країнах – перший учений ступінь, що присуджується після спеціального іспиту та захисту дисертації; учений ступінь, середній між бакалавром та кандидатом (або доктором) наук; присуджується бакалаврам після додаткового курсу навчання та спеціального іспиту. || Людина, що має такий ступінь.

7) В Україні – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра чи спеціаліста здобув поглиблені спеціальні уміння та знання інноваційного характеру.